Словарь української мови (1924)/сміх
| ◀ смітюх | Словарь української мови С сміх |
сміховалець ▶ |
|
Сміх, ху, м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) На смі́х підійма́ти. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. На смі́х сказа́ти. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. Смі́хи зби́ти з чо́го. Насмѣяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. I. 79. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. Смішо́к. Федьк. I. 119.