Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сліпити
Берлін: Українське слово, 1924

Сліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Ослѣплять. Іще не всіх чортів висліпили, — підемо сліпить. Ном. № 10346, ст. 289. Чужу хату топить, — свої очі сліпить. Ном. № 10315. 2) Засиживаться, медлить. Якого чорта він там сліпить. Ном. № 10932.