Словарь української мови (1924)/слухняно
◀ слухняний | Словарь української мови С слухняно |
слухнянство ▶ |
|
Слухня́но, слух'я́но, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Левиц. Пов. 283. Ум. Слухня́ненько, слух'яне́нько. Вони слухняненько коло мене посідали. МВ. II. 116.