Словарь української мови (1924)/слух

by Борис Грінченко

◀ слутити

Словарь української мови Борис Грінченко С слух

слухало ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Слух, ху, м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Зараз одчинились йому слухи. Єв. Мр. VII. 35. Заячьи уши. Вх. Пч. II. 6. Знає свиня, — шанувавши сонце святеє, образи святії і слухи ваші, — що перець. Ном. № 6513.