Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слуп
Берлін: Українське слово, 1924

Слуп, па, м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. Ум. Слупе́ць, слу́пик, слу́пчик.