Словарь української мови (1924)/слобоняти

by Борис Грінченко

◀ слобонити

Словарь української мови Борис Грінченко С слобоняти

слобонятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Слобоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. слобони́ти, ню́, ни́ш, гл. Освобождать, освободить. Мнж. 1. Нас слобонив своєю чесною кров'ю. Чуб. III. 25. Душу од пекельної муки слобонити. Г. Барв. 455. Я, кае, тату, вас слобоню. Драг. 51.