Словарь української мови (1924)/славний

by Борис Грінченко

◀ славитися

Словарь української мови Борис Грінченко С славний

славно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сла́вний, а, е. 1) Славный. І наша слава вічно славна буде. К. ЦН. 241. Завели їх в славне місто, славне місто, ще славніщі замки. Чуб. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 2) Хорошій. Славний чоловік, та березинський. Ном. № 4705. Ум. Славне́нький, славне́сенький. Славненька теличка. Рудч. Ск. II. 51. Ой ти, Байдо молодесенький, єсть у тебе лицарь да славнесенький. Грин. III. 582.