Словарь української мови (1924)/славити
◀ славетник | Словарь української мови С славити |
славитися ▶ |
|
Сла́вити, влю, виш, гл. Говорить, разсказывать. МВ. II. 87. Г. Барв. 8. Славили, що колись то вона і багачка була. Федьк. Чи справді він такий, як славлять? МВ. (О. 1862. III. 45). 2) Прославлять.