Словарь української мови (1924)/славетний

by Борис Грінченко

◀ славен

Словарь української мови Борис Грінченко С славетний

славетник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Славе́тний, а, е. 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її сем'єю поетичньою. К. Опов. 119. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый. К. ЦН. 215. КС. 1882. VII. 153.