Словарь української мови (1924)/скрівавити

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скрівавити
Берлін: Українське слово, 1924

Скрівави́ти, влю́, ви́ш, гл. Окровавить. Скрівавив йому всю пику, — побив.