Словарь української мови (1924)/скрутінь
| ◀ скрутіль | Словарь української мови С скрутінь |
скрутний ▶ |
|
Скру́тень, скру́тінь, тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Мнж. 192. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Ном. № 102, стр. 293. Скрутінь бакуну. Вх. Зн. 64.