Словарь української мови (1924)/скрикувати

by Борис Грінченко

◀ скрикнути

Словарь української мови Борис Грінченко С скрикувати

скрильник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Скри́кувати, кую, єш, сов. в. скри́кнути, ну, неш, гл. 1) Созывать, созвать. Скрикніть ви сон з усіх сторон на рожденного і хрещеного раба Божого N. Ном. № 8412. 2) Вскрикнуть. Ой мені лихо! — скрикнула молодиця. Стор. I. 41.