Словарь української мови (1924)/скочити

by Борис Грінченко

◀ скочистий

Словарь української мови Борис Грінченко С скочити

скочка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ско́чити, чу, чиш, гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. I. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.