Словарь української мови (1924)/скорчити

< Словарь української мови (1924)

◀ скорушина

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скорчити

скорчитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ско́рчити, чу, чиш, гл. Скорчить, скривить. Так йому руку скорчило.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/скорчити&oldid=499958