Словарь української мови (1924)/сковувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сковувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ско́вувати, вую, єш, сов. в. скува́ти, скую́, є́ш, гл. Сковывать, сковать. Рудч. Ск. II. 41. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Рудч. Ск. II. 161. Не скує душі живої і слова живого. Шевч. II. 56.