Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скатерть
Берлін: Українське слово, 1924

Ска́терть, тя, м. Скатерть. Мил. 139. З старого скатертя зробив скатертинку. Черк. у. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю. Мет. 143.