Словарь української мови (1924)/сировий

by Борис Грінченко

◀ сировець

Словарь української мови Борис Грінченко С сировий

сировиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сирови́й, а́, е́. 1) Сырой, влажный. Хоч сирової землі хватайсь. Ном. № 2081. Сирова гіллячка. Черк. у. 2) Не сваренный (о пищѣ). Сирова́ ха́рч. Сухомятка, сухая, не вареная пища. Зміев. у. 3) О кожѣ: не выдѣланный. Ой я казала, що нагаєчка з паперу, а нагаєчка з сирового ременю. Чуб. V. 599. 4) О полотнѣ: невыбѣленный, небѣленный, суровый. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. 5) Сирова́ жі́нка. Женщина послѣ родовъ.