Словарь української мови
Борис Грінченко
С
синовець
Берлін: Українське слово, 1924

Синове́ць, вця́, м. 1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68. 2) Племянникъ, сынъ брата. Желех.