Словарь української мови (1924)/селезень
| ◀ селедець | Словарь української мови С селезень |
селезник ▶ |
|
Се́лезень, зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Мет. 49. Ум. Се́лезник, се́лезничок. Грин. I. 104. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. Чуб. V. 307. 2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. Мнж. 119. 3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ. Бирюч. у.