Словарь української мови (1924)/сегельба
| ◀ се-б-то | Словарь української мови С сегельба |
седляк ▶ |
|
Сеге́льба, би, ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 62. Желех. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую. Федьк. II. 65.