Словарь української мови (1924)/світлуха

by Борис Грінченко

◀ світлонька

Словарь української мови Борис Грінченко С світлуха

світовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Світлу́ха, хи, ж. 1) Світлуха́. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. Світлу́шка. Вх. Пч. I. 9. 2) мн. світлу́хи. Раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.