Словарь української мови (1924)/свист

by Борис Грінченко

◀ свисовути

Словарь української мови Борис Грінченко С свист

свистання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Свист, ту, м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Піти́ у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. 3) = Цвист. Вас. 166.