Словарь української мови (1924)/сварливе
| ◀ сваркий | Словарь української мови С сварливе |
сварливець ▶ |
|
Сварли́ве, нар. Ссорясь, сердито. Налетять горобці та й, сварливе цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу. МВ. (О. 1862. I. 96).
| ◀ сваркий | Словарь української мови Борис Грінченко С сварливе |
сварливець ▶ |
|
Словарь української мови — С
сварливе
Борис Грінченко
1924
Сварли́ве, нар. Ссорясь, сердито. Налетять горобці та й, сварливе цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу. МВ. (О. 1862. I. 96).