Словарь української мови (1924)/самоцвіт
| ◀ самоходник | Словарь української мови С самоцвіт |
самоцвітний ▶ |
|
Само́цві́т, ту, м. Самоцвѣтъ, драгоцѣнный камень. Була убрана на весіллі в жемчузі, в дукачах і самоцвітах. Стор. I. 34. Переносно: вообще что-либо прекрасное по своимъ природнымъ качествамъ. (Українська мова) зоставила багато свого самоцвіту в польській словесності. К. ХП. 116.