Словарь української мови (1924)/самотужки

by Борис Грінченко

◀ самотріть

Словарь української мови Борис Грінченко С самотужки

самотяж ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Самоту́жки, нар. Собственными силами, усиліями. Сим. 20. Грин. I. 4. Так він ото самотужки і порося уклав? А тож! Кобел. у. Ми з сестрою возимо зімою до річки сорочки прать не конем, а так, самотужки санки тягнемо. Пирят. у.