Словарь української мови (1924)/самопихом

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самопихом
Берлін: Українське слово, 1924

Самопи́хом, на-самопи́х, нар. Безъ приглашенія, нахально, насильно, самоуправно. Г. Барв. 505. Мнж. 192. Лізуть у хату самопихом. Зміев. у. Як я до їх піду на-самопих. Черн. у.