Словарь української мови (1924)/самопихом

by Борис Грінченко

◀ самописки

Словарь української мови Борис Грінченко С самопихом

самопіч ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Самопи́хом, на-самопи́х, нар. Безъ приглашенія, нахально, насильно, самоуправно. Г. Барв. 505. Мнж. 192. Лізуть у хату самопихом. Зміев. у. Як я до їх піду на-самопих. Черн. у.