Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ріт
Берлін: Українське слово, 1924

Ріт, ро́та, м. 1) Ротъ. Суха.... ложка ріт дере. К. ПС. 12. 2) Въ сосудѣ: отверстіе, въ которое вливается и выливается жидкость. Шух. I. 179. Ум. Рото́чок.