Словарь української мови (1924)/різка
| ◀ різзя | Словарь української мови Р різка |
різкий ▶ |
|
Рі́зка, ки, ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26. 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. 4) Мѣра земли: 2½ морга. Балт. у. 5) Раст. Najas major All. ЗЮЗО. I. 129. 6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. Шух. I. 13. 7) мн. Родъ игры. Ив. 36. Ум. Різочка.