Словарь української мови (1924)/різатися

by Борис Грінченко

◀ різати

Словарь української мови Борис Грінченко Р різатися

різачка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рі́затися, жуся, жешся, гл. 1) Рѣзаться. Став різать, сюди-туди — не ріжеться. Стор. II. 44. 2) — з ким. Рѣзаться съ кѣмъ. За що ж боролись ми з ляхами? за що ж ми різались з панами? Шевч. (1883), 161. 3) Пробиваться въ снѣгу. Він од неї тікає, по пояс снігом ріжеться. Мир. Пов. I. 138. Піднялась хуґа.... Вже я, каже, (саньми) різавсь, різавсь. Мнж. 130.