Словарь української мови (1924)/рівний

by Борис Грінченко

◀ рівець

Словарь української мови Борис Грінченко Р рівний

рівнина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рі́вний, а, е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. I. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. I. 112. 3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. Рівне́нький, рівне́сенький.