Словарь української мови (1924)/ручний
◀ ручковий | Словарь української мови Р ручний |
ручник ▶ |
|
Ручни́й, а́, е́. 1) Ручной. І їх славних оковами ручними окрутять. Шевч. 611. 2) О писаньѣ: рукописный. Друковане й ручне письмо читать навчились. К. Дз. 153.