Словарь української мови (1924)/ручитися
◀ ручити | Словарь української мови Р ручитися |
ручиця ▶ |
|
Ручи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рідного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.