Словарь української мови (1924)/рухати

by Борис Грінченко

◀ рухавка

Словарь української мови Борис Грінченко Р рухати

рухатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ру́хати, хаю, єш, сов. в. ру́хнути, ну, неш, гл. 1) = Рушати, рушити 1. Гн. II. 182. 2) = Рушати, рушити 2. Грин. III. 584. На Варуха, як земля руха. Драг. 11. Заходились рухати до господи. Грин. II. 275. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому. Грин. II. 334. 3) Только сов. в. Приняться, начать. Дядина як рухнула плакати. Пирят. у.