Словарь української мови (1924)/рупати

by Борис Грінченко

◀ рупа

Словарь української мови Борис Грінченко Р рупати

русавка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ру́пати, плю, пиш, гл. Быть желательнымъ, интересовать. Що кому рупить, той про те і лупить. Ном. № 9752. Уже мені після корчію оцей тютюн зовсім не рупить. Оце задінеш де небудь люльку, та цілий день і не згадаєш про неї, бо не заманеться. Черном. Щоб материзна вернулась — от мене що рупило. Г. Барв. 475. Його господарство ще не рупить. Лубен. у. Тепер додому не поспішаюся: не рупить мені домівка. Г. Барв. 337.