Словарь української мови (1924)/рудяк
| ◀ рудявина | Словарь української мови Р рудяк |
рудяний ▶ |
|
Рудя́к, ка́, м. 1) Что-либо порыжѣвшее. Тютюн-рудяк. Лохв. у. 2) Гречиха съ плохо налившимся щуплымъ зерномъ. Сторона рудяку, сторона і гречці. Ном. № 1004.