Словарь української мови (1924)/рудий
◀ рудиголова | Словарь української мови Р рудий |
рудіти ▶ |
|
Руди́й, а́, е́. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Чуб. III. 172. Рудий, як собака. Ном. № 8524. Голий, як руда миш. Ном. № 1519. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Руда глина. Ном. № 3773. Ум. Руде́нький, руде́сенький.