Словарь української мови (1924)/руга
| ◀ руб'я | Словарь української мови Р руга |
ругач ▶ |
|
Ру́га, ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.