Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
руб
Берлін: Українське слово, 1924

I. Руб, ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. I. 260. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. Ум. Ру́бчик.

II. Руб, бля, м. = II. Рубель. У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче. Ном. № 4668. Не май сто рублів, а май сто друзів. Ном. № 9512. Ум. Ру́блик.