Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
росхита
Берлін: Українське слово, 1924

Росхи́та, ти, об. Имѣющій нестройную походку, ходящій раскачиваясь. Така вже з неї росхита, — як іде, то все росхитується. Кобел. у.