Словарь української мови (1924)/роспука

by Борис Грінченко

◀ роспужати

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспука

роспукати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспу́ка, ки, ж. Отчаяніе. К. Кр. 31. О, розлука, мій миленький, розлука, розлука, — комусь буде потішенька, а мені роспука. Гол. II. 778. Ударила з роспуки об поли руками. Г. Барв. 531.