Словарь української мови (1924)/росправа
◀ роспочинатися | Словарь української мови Р росправа |
росправити ▶ |
|
Роспра́ва, ви, ж. 1) Расправа. К. ЧР. 245. Тягніть Варвару на росправу. Ном. № 3929. Я найду суд і росправу. МВ. I. 134. 2) Статья (литературная). Почав Квітка іще з 1816 року писати для харьківського журнала росправи про институт. К. Гр. Кв. XVIII. 3) — сі́льська. Помѣщеніе сельскаго правленія.