Словарь української мови (1924)/роспихати

by Борис Грінченко

◀ роспитуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспихати

роспишнитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. розіпха́ти, ха́ю, єш, одн. в. розіпхну́ти, ну́, не́ш, гл. Расталкивать, растолкать, растолкнуть. Так тісно, хоч людей роспихай, як у церкві. Левиц. Пов. 32. Боярин насилу розіпхав гурт. Левиц. I. 187.