Словарь української мови (1924)/роспитувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роспитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Роспи́тувати, тую, єш, сов. в. роспита́ти, та́ю, єш, гл. Разспрашивать, разспросить. В крамарочки роспитує: скажи мені правдоньку, якого ти родоньку. Чуб. V. 911. Хочу її за рученьку взяти, усю правду в неї роспитати. Чуб. V. 135.