Словарь української мови (1924)/роспаровувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роспаровувати
Берлін: Українське слово, 1924

Роспаро́вувати, вую, єш, сов. в. роспарува́ти, ру́ю, єш, гл. Раздѣлять, раздѣлить пару, развести, разъединить. Як ми любились та півтора року, покіль не знали вороги збоку. Ой як узнали, то роспарували. Грин. III. 187. На що маю роспаровувати коней: купуйте обох. Каменец. у.