Словарь української мови (1924)/роскошитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роскошитися
Берлін: Українське слово, 1924

Роскоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. 1) Расположиться. 2) Жить въ довольствѣ. Г. Барв. 518. Чоловіче мій, роскоші мої, роскоші превеликії! роскошилася я за тобою, як верба над водою. Нп. Г. Барв. 285.