Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ропутіти
Берлін: Українське слово, 1924

Ропуті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Ропотіти. Люде ропутять на зборщика, що гроші вкрав. Міус. окр.