Словарь української мови (1924)/розірвати
| ◀ розіп'ясти | Словарь української мови Р розірвати |
розіслати ▶ |
|
Розірва́ти, ся. См. Розривати, ся.
| ◀ розіп'ясти | Словарь української мови Борис Грінченко Р розірвати |
розіслати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розірвати
Борис Грінченко
1924
Розірва́ти, ся. См. Розривати, ся.