Словарь української мови (1924)/розімлівати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розімлівати
Берлін: Українське слово, 1924

Розімліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. розімлі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Разопрѣвать, разопрѣть, развариться (о варящейся пищѣ). 2) Разопрѣвать, разопрѣть, вспотѣть сильно (о человѣкѣ)