Словарь української мови (1924)/розшибатися

by Борис Грінченко

◀ розшеропа

Словарь української мови Борис Грінченко Р розшибатися

розшивати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розшиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Метаться, рваться. Инколи нападав її якийсь гнів немошний, що розшибалася вона та плакалася необрадливо собі. МВ. (О. 1862. I. 100). Е, бачу, — каже пан, — тобі тут місця мало. Постой же: розшибатимешся у москалях скільки хотя. МВ. (О. 1862. III. 71).