Словарь української мови (1924)/розчухрати

by Борис Грінченко

◀ розчухати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розчухрати

розчухувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розчухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Разрубить надвое. 2) Разбросать, раскидать. Всі човники їх (море) розчухрало. Котл. Ен. I. 10. Ввесь город розчухрав. КС. 1883. V. 354.